Історія дитячих автокрісел: від 30-х років до сучасних технологій

Дивлячись на сучасні дитячі автокрісла, насилу усвідомлюєш, що їхня історія налічує вже 80 років. Колись вони були новинкою, незвичним аксесуаром, і щоб стати необхідним елементом безпеки, дитячі крісла пройшли складний шлях розвитку.

Перші спеціальні крісла для дітей призначалися зовсім не для безпеки, а для того, щоб малюк не пересувався по салону і не відволікав батьків від водіння. Швидкості були нижчі, ніж зараз, машин на дорогах менше, тож серйозні аварії траплялися значно рідше. А якщо враховувати, що з дитиною в машині не дуже поганяєш, про безпеку думали менше, ніж про звичайний комфорт.

Вперше автомобільне дитяче кріселко було офіційно анонсоване в журналі Modern Mechanix в 1935 році. Воно розраховувалося саме на те, що маленький пасажир буде сидіти в ньому мовчки й не заважати татові з мамою. Стілець зі стременами та дерев'яною головою конячки спереду кріпився до днища автомобіля на спеціальній гнучкій ресорі. Під час поїздки дитина злегка погойдувалася, що допомагало їй легше переносити нерівності дорожнього покриття.

Наступним було крісло, що влучно прозвали «катапультою». Зараз це дивно чути, але в 1936 році нічим не закріплений стільчик, встановлений на сидінні автомобіля, вважався комфортабельним і безпечним.

У 1939 році з'явилося перше дитяче крісло з ременем, який утримує дитину. Щоправда, в усьому іншому його конструкція була розрахована більше на спокій батьків, ніж на якусь реальну безпеку, але ремінь! Ремінь вже був!

У 40-х роках основне призначення дитячого крісла залишалося незмінним: утримувати дитину на місці, забезпечуючи батькам можливість спокійно вести машину. Особливий попит мали сидушки, які можна було закріпити на сидінні чи навіть дверцятах автомобіля. Другий варіант дитячого крісла – повноцінні дитячі стільчики з маленьким столиком, підголів'ям і, звичайно, ременями. Оскільки така конструкція ніяк не кріпилась до сидіння автомобіля, говорити про безпеку трохи зарано.

У 50-ті роки ремені безпеки почали поступово входити в ужиток, поки двоточкові. Автовиробники пропонували варіанти кріплення дитини за допомогою таких ременів: зовсім маленьких в положенні лежачи на розкладеному сидінні, старших дітей – стоячи.

Поворотним моментом стала «Женевська угода», створена в 1958 році. Цей документ, що стандартизує ПДР у європейських країнах, містив також і пункти, що стосуються дитячої безпеки.

Поступово поняття дитячої безпеки змістилося з точки зору «зручно для батьків» до точки зору «безпечно для дитини». У 1965 році переможцем краш-тестів стало крісло «безпечна оболонка», яке виконало свої функції при фронтальному зіткненні на 90 км / г.

Перше крісло, встановлене проти ходу руху, з'явилося в 1967 році, і його творцем була компанія Volvo, яка і до цього зробила величезний внесок у розвиток систем безпеки. Наступні моделі дитячих автокрісел, які розробляли провідні європейські компанії, вже були схожі на сучасні зразки, звичайно, з поправкою на дизайн і деякі функціональні особливості.

Перші краш-тести дитячих автокрісел були проведені в 1977 році в США. Як і сьогодні, для цього був використаний манекен з датчиками, який дав можливість виявляти слабкі місця конструкції.

Перші офіційні технічні вимоги до автокрісел були сформульовані Європейською економічною комісією ООН (правила ECE R44/01) у 1982 році.

У 1990 році Міжнародна організація зі стандартизації ISO розробила систему кріплення Isofix, кращу і зручнішу, ніж штатні ремені безпеки, якими до того фіксували крісла на сидіннях.

Вже в 1993 році на території Німеччини був прийнятий закон, що забороняє перевезення дітей в автомобілях без спеціальних автокрісел.

У 2000 році в США був прийнятий альтернативний стандарт кріплень Latch. Еластичні ремені, які використовуються замість жорстких кріплень Isofix, зменшують перевантаження при аварії, а значить, дають змогу перевозити у дитячому автокріслі дітей більшої ваги.

У 2013 році в ЄС був прийнятий стандарт i-Size, згідно з яким діти до 15 місяців повинні сидіти в автомобілі строго проти напрямку руху. Ухвалення цього стандарту дозволило значно знизити травматизм і смертність маленьких дітей у ДТП.

Сьогоднішні дитячі автокрісла проходять всебічні випробування на міцність, якість кожного елемента, рівень захисту і навіть безпеку матеріалів. За рівнем технологій вони потроху наздоганяють крісла для автогонщиків, і це багато що говорить про ту серйозність, з якою конструктори автокрісел підходять до своєї задачі.