і збирайте все необхідне для ТО чи ремонту автомобіля. 
До антифризу багато автолюбителів відносяться трохи легковажно: у кращому випадку доливають до потрібного рівня, не дуже переймаючись термінами заміни та відповідності придбаної «охолоджувалки» технічним параметрам автомобіля. А найвідповідальніші зазвичай цікавляться, якого кольору антифриз потрібен: синій? червоний? зелений?
Ще раз про колір антифризу
Існує стійка думка, що різні класи (рівні якості) охолоджувальної рідини фарбуються у певні кольори. Мовляв, G13 – тільки жовтого кольору, а от синя рідина – низькосортна і застаріла.
Насправді, колір охолоджувальної рідини не регламентується взагалі ніяк: виробники фарбують свою продукцію залежно тільки від власного розуміння естетики. Яскравий барвник допомагає швидко виявити витікання, особливо якщо в ньому є флуоресцентні домішки, тоді в автосервісі навіть найменше протікання можна виявити за пару хвилин. Антифризи однієї торгової марки можуть мати різні кольори в різних лінійках товару, але глобального стандарту ще ніхто не придумав.
Однак навіть фахівці не рекомендують змішувати в системі охолодження рідини від різних виробників і з різними барвниками: ніхто не може передбачити, як відреагують на непередбачувану зустріч присадки та барвники.
Якщо під рукою немає того ж антифризу, який залитий до системи, краще долити до потрібного рівня води (дистильованої чи навіть простої), а не іншої охолоджувальної рідини. А потім вже розбиратися, що стало причиною зниження рівня рідини: випаровування або протікання.
Коли потрібна заміна антифризу?
Щоб розуміти, коли робиться заміна охолоджувальної рідини, потрібно розбиратися в принципі її роботи. Важливу роль відіграють різні присадки (пакет присадок, запатентований виробником). Саме вони захищають від корозії, запобігають утворенню піни і накипу, захищають гумові деталі від пошкодження. Але у жорстких умовах роботи присадки через деякий час втрачають свої властивості, після чого охолоджувальна рідина перетворюється на потужний окислювач. Зовні це помітно за збільшенням температури двигуна (з'являється накип, що заважає теплообміну), зміною кольору і консистенції рідини. Хороший антифриз може з часом стати менш прозорим, але не змінить ані колір, ані консистенцію. Поява будь-яких сторонніх включень (наприклад, слідів моторної оливи у розширювальному бачку), коричневого кольору рідини (іржа), а також пластівців і дрібних часточок свідчить про необхідність термінової заміни антифриза із промиванням і діагностикою системи охолодження.
Заміну можна робити і не чекаючи проблем: достатньо врахувати ресурс залитого до системи антифриза і не використовувати його довше, ніж заявлений термін дії. Найдешевші антифризи працюють в середньому 2 роки, найякісніші – до 8 років.
І, звичайно, доведеться докуповувати і доливати охолоджувальну рідину в разі витікання або аварії. Тут уже нічого не поробиш: в таких випадках дистильована вода не підходить.
Параметри підбору антифризу
Рекомендовані параметри всіх авторідин виробник вказує у сервісній книжці автомобіля. Зазвичай рекомендуються охолоджувальні рідини різних категорій, а відповідно, і період заміни буде різним. У виборі антифриза краще дотримуватися цих рекомендацій, оскільки вони враховують штатні матеріали системи охолодження і розрахункове навантаження.
Можна також переглянути листи допусків від автовиробника: на будь-яку марку машини за ними можна підібрати охолоджувальну рідину.
Єдине, чого не потрібно робити, - це слухати рекомендації сусіда по гаражу: навіть автомобілі однієї марки можуть мати різну потужність двигуна та інші параметри, через які знадобляться зовсім різні антифризи.
Бренди
Як і в інших випадках, найкращим варіантом буде вибір оригінальних (OEМ) антифризів. Це гарантія не тільки якості, але й сумісності з автомобілем.
Оптимальне співвідношення ціна/якість у брендів Hepu, Swag, XT. Саме їх найчастіше вибирають автолюбителі.
Чому важливо дотримуватися рекомендацій виробника?
Попри те, що різновидів антифризів існує не так вже й багато, дотримуватися допусків все ж таки потрібно. Замінити рекомендований антифриз дорожчим означає ризикнути своєю системою охолодження. Причина такої суворості в тому, що кожен виробник застосовує в конструкції того чи іншого автомобіля певні матеріали, після чого дає рекомендації з антифриза, виходячи з його нейтральності. Наприклад, сучасні охолоджувальні рідини можуть викликати окислення кольорових металів. А це означає, що мідний радіатор охолодження або грубка швидко вийде з ладу, і причиною тому стане дорогий і якісний антифриз.
Аналогічна ситуація з еластичними прокладками та ущільнювачами: різні матеріали по-різному взаємодіють із компонентами охолоджувальної рідини.
І, звісно, важливу роль відіграє потужність двигуна та його робоча температура: якщо компоненти рідини не призначені для такого режиму роботи, вони раніше вичерпають свій ресурс, після чого антифриз перетвориться на досить агресивний окислювач.
За загальноприйнятою закономірністю, що новіший автомобіль, то вища марка антифризу йому потрібна. Наприклад, для машини до 1996 року випуску підійде бюджетний G11, а от для найновіших автівок потрібні антифризи G12++ і G13.
Концентрат або готовий антифриз?
Часто у продажу можна зустріти концентрат охолоджувальної рідини. По суті, це етиленгліколь із пакетом присадок, до якого потрібно додати воду відповідно до зазначеної пропорції. Якщо це оригінальний продукт від хорошого виробника, цілком можна його використовувати за призначенням, але тільки за умови дотримання кількох правил:
1. Розводити водою точно відповідно до рецептури. Залежно від клімату, може знадобитися різна пропорція концентрату та води: ходова для України - це 50:50, в такому разі отримана рідина не замерзає за -36°С. Для суворішого клімату підійде пропорція 55:45, що дає можливість підтримувати антифриз у рідкому стані за -42°С. Вимірюється антифриз, як і всі інші авторідини, тільки в літрах. Вагу, зазначену на пакуванні, можна не брати до уваги.
2. Використовувати тільки дистильовану воду. На етикетці може бути сказано, що підійде й вода з водогону, але це стосується більше Європи і Америки, де стандарти води відрізняються від наших. Жорстка вода сприяє швидкому спрацюванню протинакипних присадок і виходу антифриза з ладу.
3. Не заливати в систему чистий концентрат. На відміну від суміші з водою, він замерзає вже при -13°С, що точно не сприятиме довгій роботі системи охолодження.
4. Розбавляти концентрат з водою до того, як залити в систему. Це захистить металеві та пластикові деталі від впливу агресивного речовини.
Як не купити підробку
Щоб підробити антифриз, потрібен підвал, порожня тара, етикетки і дві бочки: одна з якоюсь хімією (наприклад, сумішшю метилового спирту та гліцерину), друга з водою. Завдяки такій простоті «технологічного процесу» підробних охолоджувальних рідин на ринку хіба не більше, ніж справжніх. Як не натрапити на фальсифікат?
- Продавець. Магазин, який закуповує продукцію в офіційного представника торгової марки, продає оригінал, не розмінюючи свою репутацію на підробки. А от на ринку або у приватників можна придбати все, що завгодно, аж до підфарбованої води. Спробуй потім доведи, що це саме він продав підробку!
- Ціна. Хороша продукція не буває супер-дешевою. Є певна планка ціни, нижче якої товар коштувати не може. Знижена вартість – показник фальсифікату;
- Пакування та етикетка. Виробники витрачають чималі гроші на розробку дизайну і виготовлення якісної тари. Криво наклеєна етикетка має насторожити, навіть якщо все інше ідеальне. А тим більше, сумніви викликають різні дрібні відмінності, як-от колір або форма кришки, відсутність деякої інформації на етикетці, інший дизайн тощо;
- Осад. Хороший антифриз осаду не дає! У напівпрозорої пляшці іноді можна розгледіти, чи немає на дні щільнішого шару, ніж решта рідина. Якщо є хоч найменші домішки, від такої покупки краще відмовитися: це у свіжому антифризі маленький осад, а що з ним станеться у робочих умовах?!
- Запах. В охолоджувальні рідини виробники додають ароматизатори, і незвичний запах є ознакою того, що перед вами підробка. Мабуть, у шахраїв виникли проблеми з покупкою потрібного ароматизатора.
На ринку можна зустріти не тільки підробки під відомі бренди, але й антифризи нікому не відомих марок. Купувати їх чи ні – особиста справа кожного. Якщо є бажання ризикнути своїм радіатором або двигуном, краще спочатку почитати етикетку: на ній має бути зазначений рівень рН рідини (мінімум 7,4-7,5, але краще більше), всі реквізити виробника і хоча б пара-трійка допусків від автоконцернів. Якщо цієї інформації немає або вона представлена у неповному вигляді, краще не піддавати свою машину такому випробуванню.
Заходи безпеки
Сучасні антифризи на основі етиленгліколю мають один серйозний недолік: вони всі отруйні. Звісно, що доросла притомна людина не стане пити охолоджувальну рідину, але певні запобіжні заходи потрібні обов'язково.
- Зберігати окремо від побутової хімії. Немає нічого хорошого в тому, що хтось із домочадців переплутає антифриз із засобом для миття паркету;
- Тримати у місці, недоступному для дітей. Смертельна для дорослої людини доза етиленгліколю становить лише 100 мл, не кажучи вже про дитину 3-4 років. Навіть невелика кількість цієї речовини може серйозно пошкодити нирки, а спробувати яскравий і солодкуватий «сік» – справа пари секунд;
- Прибрати подалі від домашніх тварин. Етиленгліколь смертельний не тільки для людей, а й для цуценят, які вирішили погризти каністру, що стоїть перед носом;
- Після роботи з охолоджувальною рідиною вимити руки. Вона не проникає через шкіру і не викликає роздратування й опіків, але і здоров'я не додає;
- У разі перегрівання двигуна і закипання антифриза намагатися якнайменше вдихати пару. У деяких випадках випари етиленгліколю можуть викликати подразнення дихальних шляхів, що особливо небезпечно для людей із астмою або алергією. Те саме можна сказати і до запаху антифриза в салоні автомобіля, що означає протікання у системі охолодження. Отримати хронічне отруєння за таких умов складно, але краще убезпечити себе від зайвої хімії;
- Не виливати у стоки, дощові стоки і не викидати разом із побутовими відходами відпрацьований антифриз. На жаль, наразі єдиний спосіб утилізації етиленгліколю – застосування як теплоносія у системах опалення. На СТО його збирають і передають на утилізацію великими партіями. Злитий на землю антифриз не розкладається, потрапляє до грунтових вод, а звідти – у річки й колодязі. Бережіть природу!
Пропонуємо подивитися відео з порадами експерта DOK.ua: коли слід замінювати антифриз та як правильно його вибирати:
Більше інформації ви можете дізнатися з основної оглядової статті "Охолоджувальна рідина (Антифриз)".